Як організувати особливий похорон? — інтерв’ю з майстринею церемонії Магдаленою Весоловською

TakŻyli: Померла дуже близька мені людина. Саме я організовуватиму прощання. Мені хотілося б, щоб похоронна церемонія була особливою. Як виглядатиме моя перша зустріч із целебрантом?

Magdalena Wesołowska: Перший контакт (ще не зустріч) відбудеться у формі телефонної розмови. Багато похоронних бюро мають мої візитівки, але дедалі частіше ті, хто втратив близьких, звертаються до мене безпосередньо онлайн. Під час першої розмови я спершу слухаю, а потім докладно пояснюю, як виглядають церемонії, які я веду. У такій особливій ситуації я хочу, щоб людина, яка організовує прощання, уже наперед знала все, зокрема й вартість, — це дає відчуття впевненості, що все буде підібрано «за міркою». Я також пропоную додаткові елементи, які можуть збагатити церемонію, — це можуть бути листи, музика, мультимедійні презентації, будь-що, що підкреслило б вдачу й останню волю людини, з якою ми прощаємося. Якщо є така змога, ми зустрічаємося на розмову за кавою, що я дуже ціную, але найчастіше нам допомагає спеціальна анкета, яку рідні заповнюють самі.

TŻ: Чи охоче близькі діляться особистими історіями й описують померлого?

MW: Мені щастить, що ті, хто втратив близьких, відкриваються переді мною, розповідаючи про життя померлого. Насправді саме рідні вирішують, наскільки далеко впускають мене у свій світ і скільки інформації мені варто отримати. Проте в більшості випадків ці розповіді повні й глибокі.

TŻ: Як ви готуєтеся до конкретного прощання?

MW: Спершу — розмова, потім зустріч або анкета. Зібравши потрібну мені інформацію, я беруся писати надгробну промову. Немає двох однакових промов, так само як немає двох однакових історій життя. Разом із родиною ми обираємо музику й додаткові елементи, а якщо прощаємося з відомою, впізнаваною людиною, я намагаюся ще ближче самотужки ознайомитися з елементами її професійної кар’єри чи її досягненнями. Написавши промову, я надсилаю її родині на погодження. Я вважаю, що прощання має набувати форми сценарію, адже в таку мить не повинно бути несподіванок. Рідні знають, за яким планом розгортатиметься церемонія.

TŻ: Чи пам’ятаєте ви першу церемонію, яку провели? Які емоції супроводжували вас тоді?

MW: Я чудово пам’ятаю свою першу церемонію. Вона відбулася трохи більше ніж за тиждень після того, як я роздала свої візитівки похоронним компаніям. Я не відчувала стресу; як завжди, я вміла опанувати свої емоції. Опісля я відчула, що знайшла своє покликання, і вже була певна, що це моя місія.

TŻ: Чи є історії померлих, які залишаться з вами надовго? Такі, що особливо закарбувалися у вашій пам’яті?

MW: Кожна історія неповторна, але кілька особливо запали мені в душу, і коли я думаю про цих людей, образ тієї церемонії одразу повертається. У кожної з них була своя причина неповторності. Я добре пам’ятаю прощання з відомою людиною, яка загинула трагічно. Пам’ятаю й іншу церемонію через оформлення, яке ми разом із рідними створили в каплиці. Це була галерея картин, наче в художній галереї. Ще одна — трагічна історія життя молодої дівчини, яка раптово померла. Пам’ятних церемоній багато. Я лише людина, і часом усередині не можу примиритися з поворотами долі.

TŻ: Які прощання ви ведете найчастіше? Чи целебрант працює зі священником — чи ви доповнюєте одне одного під час церемонії, — а чи ви маєте справу винятково зі світськими/гуманістичними похоронами?

MW: Переважна більшість церемоній — це типово світські прощання. Проте буває, що родина хоче поєднати історію своєї близької людини з релігійним обрядом. Тоді моя промова вплітається у Святу Месу, найчастіше на самому початку прощання. Бувають і церемонії інших віросповідань. Є багатоконфесійні родини, які обирають церемонію якомога нейтральнішого характеру.

TŻ: Як зазвичай виглядає ваша співпраця з похоронним бюро? Чи ви спільно визначаєте перебіг церемонії?

MW: Співпраця з похоронними бюро дуже важлива. Коли родина приходить до похоронного бюро й пропонує світський чи змішаний характер церемонії, вона найчастіше отримує мою візитівку. Найважливіше — спільно призначити дату прощання, щоб роботу над оформленням церемонії можна було почати без зволікань. Перебіг самої церемонії я обговорюю з родиною пізніше, адже зазвичай немає потреби залучати похоронну компанію до написання промови, створення презентації чи додаткових елементів, що довершують усю церемонію. Можу сміливо сказати, що похоронні компанії охоче рекомендують мене як досвідчену й професійну людину.

TŻ: На вашу думку, чи Польща — країна людей, які вміють говорити про смерть і горе?

MW: Однозначно ні. Проте я дуже часто чую, що анкета, яку заповнює родина, — це чудовий спосіб повернутися в минуле й до спогадів, головно позитивних. Розмови з родиною допомагають їй примиритися з тим, що близька людина відходить, а це один з етапів горювання. Люди не вміють говорити про смерть, наче її не існує. Однак коли мені вдається зустрітися з родиною, усе змінюється. Приходить ціла палітра емоцій — сміх, сльози, важкі зізнання, вияви вдячності. Для багатьох така розмова — наче сеанс терапії. Я завжди хочу, щоб рідні відчували розраду після мого відходу й мали відчуття, що все буде гаразд. Емоцій, розмов і щирих реакцій не варто боятися. Вони очищають нас. Я дуже ціную ті зустрічі, де смерть перетворюється на спогад, пам’ять, пам’ятку в серці й тепло.

TŻ: Чи помітили ви зміну у ставленні до похоронних церемоній за останні роки?

MW: Однозначно так. Світський знак на цвинтарях трапляється дедалі частіше; люди вже не бояться чужого осуду. Найбільше мене тішить те, що родини влаштовують саме такі прощання, про які їхні близькі говорили ще за життя. Вони хочуть виконати їхню останню волю й у такий спосіб виявляють їм найбільшу повагу.

TŻ: Якою ви бачите роль цифрових форм ушанування померлих, як-от цифрові біографії з QR-кодом на надгробку?

MW: Почну з того, що я часто повторюю. Технології — мій союзник, хоч похоронні церемонії й асоціюються з традицією. Я вважаю, що технологічні інновації дають змогу створювати те, що раніше було неможливим. Коли я вперше побачила QR-код на надгробку наживо, я одразу підбігла з телефоном і відсканувала код. На екрані телефона з’явився список треків на YouTube — імовірно, улюблені пісні дівчини, з якою прощалися. Це прекрасна пам’ятка для кожного, хто відвідує цвинтар, і спосіб ушанувати життя померлого. Завдяки такому простому рішенню ми можемо увійти у світ справжньої людини, яка перестає бути лише викарбуваним іменем із датою на надгробку. Вона приходить до нас наново, запрошуючи у свій світ. Стильний медальйон із QR-кодом — одне з найцікавіших нових рішень, і я не маю сумніву, що воно набуватиме популярності. Я теж попрошу собі такий, і мої близькі розмістять там фотографії — а можливо, і мою улюблену музику (бо майже все напевно стане можливим).

TŻ: На вашу думку, чи такі рішення допомагають у процесі горювання?

MW: Однозначно так. Коли ми відвідуємо близьку людину на цвинтарі, ми часто розмовляємо з нею, віддаємося задумі — так, ніби вона справді чує й бачить нас у тому місці. А ми, своєю чергою, можемо «повертати її до життя» щоразу, коли приходимо на могилу.

TŻ: Що ви дізналися про людей, які переживають утрату близької людини?

MW: Я дізналася, що це люди, чутливі до емоцій, які дарують мені величезну довіру. Я роблю все можливе, щоб цієї довіри не зрадити. Друге, що я помічаю, — попри біль утрати, рідні хочуть, щоб майстер церемонії був харизматичним і вмів їх утішити. І мій принцип — дарувати цю розраду. Я намагаюся підтримати, міцно беру родину за руку й з усмішкою кажу: «Ми пройдемо крізь це разом». Найчастіше буває так, що на початку розмови рідні замкнені й сумні, а коли розмова добігає кінця, вони вже можуть усміхатися, жартувати й запевняти одне одного, що все буде добре. Той, хто відходить, хотів би, щоб наші серця були сповнені краси й барвистих спогадів, а не смутку.

TŻ: Яке одне речення ви хотіли б передати людям, які стикаються з необхідністю попрощатися з близькою людиною?

MW: Нехай прощання з вашою близькою людиною стане виявом вашої любові до неї.

TŻ: Дякуємо за розмову.

MW: Дякую.

Якщо ви хочете створити прощання, сповнене поваги, ніжності та прекрасних спогадів, зв’яжіться, будь ласка, з Магдаленою Весоловською.
Ел. пошта: wesolowska.mistrz@gmail.com
https://www.facebook.com/wesolowskamistrzceremonii
Телефон: +48 660 326 698

Фото: Marcin Kaźmieruk @marcin4funphotos